Ответ:

Ой співанки-коломийки, в’язанку з них в’яжу,

Як попросять заспівати, я ся не відкажу.

Як я стану коломийки співати, співати,

Засмієшся, і затужиш, і станеш гадати.

Ой дрібонько коломийка, дрібонька, дрібонька,

Одна мила, друга люба, третя солодонька

— Звідки мої співаночки! — питаються люди.

В полонинах, буковинах ростуть вони всюди.

Та я собі заспіваю, тоненько засвищу,

Стільки знаю співаночок, як трави та листу.

Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв,

Та він мої коломийки по горах розсіяв.

Коломийку заспіваю, як ми веселенько,

Коломийку заспіваю, як болить серденько.

Коли собі заспіваю, то жура щезає,

Бо тог наша коломийка такі чари має.

Ой Матію та Матію, відколи тя прошу.

Зроби мені коновочки, най співанки ношу.

Зроби одну, зроби одну та зроби ще другу,

Одна буде про весілля, а друга про тугу.

Ой я собі заспіваю двома голосами.

Один піде понад лугом, а другий лісами.

Ой щебече соловейко у мене на груші,

Кожен так собі співає, як йому на душі.

Співаночки-складаночки, я вас не складала,

Складали вас пару бочки, а я переймала.

Я посію пшенечиньку, вродиться льоночик,

Коби таки до роботи, як до співаночок.

А я годна льонок брати та годна стелити,

А я годна заспівати та й годна робити.

Ой коби ми, подружечко, голосочки склали,

Ми би своїх легіників співанками вкрали.

Та хоч би всі зорі впали й писарями стали,

Ще би наших співаночок не переписали.

Через тиждень була хвора, бо робота була,

А в неділю подужчала, бо музику вчула.

Коломийку заспівати, коломийку грати,

Або тоту коломийку легко танцювати.

Коломийка, коломийка та й коломийочка,

Кості би ся розписали, якби не сорочка