Якщо б ми могли читати рубаї Омара Хаяма в оригіналі, тобто, арабською мовою, то, напевне, точніше б зрозуміли сенс його поетичного послання. Натомість, нам його подає перекладач, який вирішив, що поет вклав у цей текст саме такий зміст.

Людина, ліричний герой,  замислилась над тим, навіщо вона прийшла у цей світ. Напевно, не задля того, щоб вразити його своєю зовнішньою красою, рум"яними щоками, струнким станом та густими кучерями? Людина бажає розгадати задум "вічного Майстра" і зрозуміти, яким же насправді є її життєве покликання.

Це не так просто, і декому це не вдається зробити протягом усього життя.

Так само складно людині відшукати серед безлічі людей близьку до себе душу.  Людей на світі багато, а от "душу живу" знайти не просто.  Але шукати і сподіватися знайти - варто. Вона може існувати будь-де: "на бідному постої, у закутку нужди і в пишному покої". Треба лише бути пильним і не пропустити її.

Душа дорожча за "сто Кааб", а що може бути дорожчим для мусульманина за священну Каабу? Поет каже, що це жива душа, і до цього варто прислухатися.