Добре відомо, що найбільш яскравим і помітним є зовнішнє становище людини – її місце і роль в оточуючому світі і суспільстві. Але зовнішня велич майже нічого не варта, якщо вона не спирається на внутрішню силу людини, на якості її характеру, які незалежно від зовнішнього становища, вже самі собою складають людську велич.

Я вважаю, що насамперед – у розумі людини, але не тільки в ньому. Величною є й душа кожної людини, та ця велич не настільки яскрава і може бути зовсім непомітною з першого погляду. Ми завжди з любов’ю ставимося до тих людей, які щиро вірять і вірно кохають, до тих, хто відзначається вірністю своїм обов’язкам, ніжністю і лагідністю до близьких, безкорисливістю, великодушністю і самовідданістю.

Яскравим прикладом духовної величі людей можуть бути герої роману О. Гончара “Собор”, головною темою якого є зображення духовної краси, викриття негативних проявів у людських відношеннях і збереження “соборів” душі.

Величними, духовно багатими людьми з чистими помислами постають перед читачами герої роману.