Відповідь:

1. Портрет і зовнішність героїні
Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика» постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся».
«Соломія нагнулась і зазирнула до кринички. Звідти глянуло її свіже, повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся, що під час сну повисмикувалось із-під очіпка.»

2. Риси характеру Соломії

а) мужність і відвага;

"Спокійною, грізно-спокійною" з'явилася Соломія до турецької жандармерії; такою ж спокійною вона і вийшла зі страшною звісткою, що Остапа передадуть російській владі.

б) вірність;

Вона  дужа вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди.

в) волелюбність
«Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. їй стало жаль молодого змарнованого життя — і вона заплакала…»

г) любов до життя;

д) здатність на самопожертву;

Соломія  дбала про одужання коханого, йшла на будь-яку роботу, аби заробити на шматок хліба.
Вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега.

е) щирість і душевність;

є) оптимістичність та енергійність.
ж) чуттєвість

3. Трагічність долі Соломії
Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан насильно  віддав заміж за панського хурмана, за нелюбого чоловіка.

«Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне…Пропадай воно все пропадом… Піду і я світ за очі… Все ж за тобою хоч серцеві легше буде…»

Трагічним є і  фінал цієї повісті підсилює й без того глибокий драматизм усіх випробувань, що пережили герої. Смерть Соломії, яка потонула в Дунаї, до останніх хвилин своїх не втрачаючи надії, не зраджуючи собі, з великим коханням у серці та нестримною жагою до волі в душі, стала трагічною згадкою на все життя Остапу.