У повісті-казці А. Ліндгрен “Міо, мій Міо!” розповідається про життя хлопчика – сироти, який виріс у дитячому притулку, а потім став приймаком у родині, звідки втік з-за поганого з ним поводження. Герой потрапляє в Країну Прекрасного Далека, де і протікає основна дія книги. У цьому творі фантастичне тісно переплітається з реальним. Але життя щасливих мешканців Країни Прекрасного Далека весь час загрожує небезпека. Неподалік від них знаходиться країна жорстокого лицаря Като, який перетворив своє царство в мертвий ліс. Маленький Міо вирішує захистити щастя і свободу поневолених злим лицарем… людей. Він вбиває жорстокого Като і визволяє з неволі жителів, які ніколи не бачили сонця. Міо не самотній у своїй боротьбі. Йому допомагають тварини і трави, дерева і гори, йому допомагають і люди: дають хліб, щоб герой втамував голод, плащ, робить Міо невидимим, меч, пронзивший груди Като.

У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Деколи Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж здійснює свій подвиг і стає героєм.

Образ Міо даний у розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про пред-начертану йому подвиг (про нього розповідається в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.

Країна Прекрасного Далека чарівна, і в той же час все в ній реально. Її населяють такі ж люди, як і в дійсності. Тільки дорослі тут дуже красиві, а діти милі і привітні. І головне – тут немає страху, ні гноблення, холоду і голоду.