Ответ:

У творі "Пігмаліон" Бернарда Шоу кохання зображено як щось, що можна створити, як мистецтво. Головний герой, професор Генрі Хіггінс, вважає, що людина може бути створена зі слів, зі звуків, зі зміненням мови, якою вона говорить. І він доводить це на прикладі кокетливої квіткарки Елізи Дулітл, яку він перетворює з простої дівчини з вулиці на справжню леді.

Проте, насправді, кохання в творі "Пігмаліон" не є головною темою. Це більше про те, як мова впливає на наше життя, як ми можемо змінити своє ставлення до себе та інших, якщо змінимо мову, якою ми говоримо. Але, звичайно, кохання тут теж є.

У творі "451 градус за Фаренгейтом" Рея Бредбері кохання зображено як щось, що заборонене, що не можна відчувати, що не можна показувати. У світі, де книги заборонені, де люди живуть у страху, де кожен є шпигуном, кохання є єдиним вихідом з цього безвихідного становища.

Головний герой, пожежник Гай Монтаг, зустрічає дівчину Кларіссу, яка вчить його бачити світ по-іншому, дивитися на речі з іншого боку. Вони закохуються один в одного, але це кохання заборонене, і вони змушені ховатися від суспільства.

Але кохання не може бути приховане назавжди. Воно знаходить свій шлях, і вони разом вирушають у пошуках нового життя, нового світу, де кохання не заборонене.

Історія одного кохання - це завжди історія про те, як люди знаходять один одного, як вони перетинаються на шляху життя, як вони відкривають один для одного нові горизонти. Це історія про те, як кохання може змінити наше життя, про те, як воно може зробити нас кращими, про те, як воно може допомогти нам знайти себе. І ці два твори - "Пігмаліон" та "451 градус за Фаренгейтом" - це яскраві приклади того, як кохання може змінити наше життя, як воно може зробити нас кращими.

Объяснение: