В дорозі головний герой оповідання Джека Лондона виявив, що його любов до життя більше страждала від самотності та відчуження, ніж від будь-яких фізичних перешкод.

Помітивши красу природи і відчуваючи вітер у волоссі, герой переживав радість та животворну силу життя, яка відбивалася у його душі. Однак, незважаючи на це, він все ж був схвильований пошуком справжньої спільноти та розуміння. Він почувався відділеним від інших людей, які жили в зручних будинках та мали стільки зручностей, але не мали глибокого зв'язку з природою та сенсом існування.

Захопленнями і натхненням, які викликала природа, він страждав від того, що не міг надати цим почуттям виразу або спільного розуміння з іншими людьми. Істинна любов до життя, яку він переживав, не могла бути повністю віддана або відчута в одиночині. Вона потребувала спільності та співпереживання.

Таким чином, головний герой оповідання Джека Лондона відчував, що його любов до життя більше страждала від психологічної відділеності та незрозуміння, ніж від будь-яких зовнішніх труднощів чи перешкод. Він шукав зв'язку з іншими людьми та спільнотою, яка б могла відповідати його внутрішньому прагненню до життя та справжньої спільності.