Размещено 1 год назад по предмету
Литература
от gunazatanya83
Аналіз монологу Віоли
Вот монолог:
Я персня не приносила їй... Дивно! Так в чому ж справа? Боже борони! Невже вона у мене закохалась? Вона мені дивилася у очі Так ніжно й невідривно, що язик Почав у неї трохи спотикатись. Без сумніву, Олівія послала Цей перстень і похмурого гінця, Щоб лиш мене до себе повернути. Орсіно, перстень - це всього лиш привід, А суть в мені. Якщо це справді так, То краще б закохатись їй у мрію! Мій одяг, бачу я, то хитрий засіб, Який використовує лукавий, Щоб в пастку легковірні йшли жінки. Так без зусиль на воску наших душ Брехня свої відображає риси. Слабкі жінки, та їх нема вини, Якщо такими створені вони. Що буде з нами далі – невідомо. Олівію Орсіно любить ніжно, А я знедавна так люблю його! Олівія ж у мене закохалась... То що мені робити? Юнаку Чекати марно на любов Орсіно. Якщо ж я жінка, то які пусті Олівії засліпленої мрії! Потрібна часу праця копітка, Сама я не розплутаю клубка.