Український театральний світ та літературна спадщина славиться численними шедеврами, що відображають різноманітні аспекти життя та соціальні проблеми. У цьому контексті твори "Ляльковий дім" Ібсена та "Пігмаліон" Шоу стоять особливою перлиною, змальовуючи тему місця жінки у чоловічому світі.

У "Ляльковому домі" Нора представлена як звичайна жінка, яка вбачає своє місце в сім'ї лише у ролі господині та матері. Проте, її поступки та рішення, такі як виходити заміж заради матеріального забезпечення сім'ї, виявляють її розчарування у штучних соціальних ролях, які насаджуються суспільством.

У "Пігмаліоні" Ельіза Дуліттл, мовна робітниця, піддається експерименту соціолога Генрі Хіггінса, який намагається зробити її дамою верхнього класу. Цей процес змінює не лише її зовнішність і мову, але й усвідомлення власної особистості та місця у суспільстві. Ельіза відкриває для себе, що вона може бути більше, ніж просто об'єкт експерименту, і її місце у світі не обмежується соціальними стереотипами.

Обидва твори відображають боротьбу жінок за визнання своєї гідності, незалежності та самовираження в чоловічому світі, де вони часто були обмежені соціальними стереотипами та очікуваннями.