Ответ:

Объяснение:

Тoгo ж ранку, коли Тато Мумі-троля завершив

спорудження містка через річку, крихітне звірятко

Чмих зробило відкриття. Чмих знайшов цілком нову незнану стежину. Вона в’юнко вповзала до лісу у його найтемнішу гущавину. Чмих стояв і довго дивився їй услід.

«Треба розповісти про це Мумі-тролеві, — подумав

він. — Разом розвідаємо новий шлях, бо на власний страх і ризик я

цього робити не буду».

Будинок мумі-тролів у Парку

мумі-тролів.

Він склав дві гілочки навхрест, щоб залишити мітку, і щодуху

погнав додому. Долина, в якій вони мешкали, була дуже гарною. Її

населяли щасливі маленькі істоти та великі зелені дерева. Левадами протікала річка, робила закрут навколо блакитного будиночка

Мумі-тролів і бігла собі далі, в інші долини, де також мешкали маленькі істоти, дивуючись, звідкіля це вона береться.

«Дивна річ — дороги та річки, — міркував собі Чмих, — дивишся

їм услід — і відразу страшенно кортить опинитися деінде, піти за

ними, аби побачити, де вони закінчуються...»

Мумі-троль саме прилаштовував гойданку, коли Чмих повернувся додому.

— Привіт! — гукнув Чмих. — Я знайшов цілком незнану стежину. Вона видається небезпечною.

— Наскільки небезпечною? — поцікавився Мумі-троль.

— Я б сказав, жахливо небезпечною, — поважно відказав Чмих.

— Що ж, беремо із собою канапки, — вирішив Мумі-троль. — І

морс.

Він підійшов до вікна кухні:

— Послухай, мамо. Ми сьогодні не обідатимемо вдома.

— Он як! Чудово.

Вона спакувала перекуску до кошика, що стояв біля кухонного

столу. Потім зачерпнула з однієї бляшанки жменьку карамельок, а

з іншої досягла два яблука, ще доклала в кошик чотири маленькі

учорашні ковбаски та пляшку домашнього морсу, який завжди стояв наготові на полиці над плитою.

— Супер! — зрадів Мумі-троль. — Бувай, мамо. Не знаю, коли повернемося.

— Бувайте! — відповіла мама.