Ответ:

Тут два твори

У творі "Події відбуваються" різні персонажі мають різні точки зору щодо подій, що розгортаються. Ось кілька прикладів:

Аліса, головна героїня, вірить у необхідність змін і вважає, що події, хоча можуть бути складними і викликати незручності, приведуть до розвитку і розкриття нових можливостей. Вона прагне відкрити світ і вийти за рамки своєї зони комфорту.

Максим, другий головний герой, відчуває страх перед невідомим і боїться змін. Він тягне до збереження статус-кво та стабільності, і не бачить сенсу в покиданні зручного його звичного середовища.

Доктор Сміт, мудрий старець, розглядає події як частину непередбачуваного кругообігу життя. Він наголошує, що всі події мають свою природу і сенс, і що ми повинні приймати їх з мудрістю та відкритістю.

Хлоя, молода активістка, бачить події як шанс для змін у суспільстві. Вона вважає, що це момент, коли люди можуть об'єднатися та вплинути на політику та систему для досягнення справедливості й рівності.

Віктор, бізнесмен, розглядає події з прагматичної точки зору. Він шукає можливості для збільшення свого прибутку та розвитку своїх бізнесів, незалежно від того, які виклики це може створити для інших людей.

Ці різні точки зору персонажів створюють конфлікти, дисонанс та можливості для розвитку сюжету та характерів у творі. Вони показують, як різні люди можуть сприймати одні й ті ж події з різних перспектив, і це надає твору глибини та реалістичності.

Акутагава (Сінбара) Рюноске народився 1 березня 1892 року в Токіо. Його початковим прізвищем було Сінбара. Батько майбутнього письменника торгував молоком, мав власні пасовища на околиці Токіо. Мати належала до родини Акутаґава, в якій згодом виховувався знаменитий письменник. Звідси і прізвище.

У 1910 році майбутній письменник закінчив токійську муніципальну середню школу. Був серед найкращих учнів. Це спонукало до вивчення англійської літератури у Першому коледжі на літературному відділенні.

У 1913 році вступив на відділення англійської літератури філологічного факультету Токійського університету.

Заняття не були для нього надто цікавими, й він їх перестає відвідувати.

В університеті молодий Рюноске разом із товаришами видавав аматорський журнал «Течія нових думок», розвиваючи літературну течію «неореалізм». Там же була опублікована дебютна розповідь «Старий» (1914).

Після закінчення університету в грудні 1916 року Акутаґава отримує посаду викладача англійської мови в Військово-морській школі. Своє життя в ці роки згодом він опише в циклі новел про вчителя Ясукіті — чесну, але дещо непутящу людину, яка потрапляє в різні кумедні історії.

У 1916 році з’явилася новела Р.Акутаґави «Ніс», яка отримала дуже гарну оцінку від авторитетного письменника Нацуме Сосекі, завдяки чому молодий автор стрімко увійшов до літературного світу Японії.

Рюноске Акутаґава став майстром оповідань і повістей, в яких у саркастичному стилі він описував людський егоїзм та марноту життя. Інтелектуальні пошуки письменника привели його до написання автобіографічного твору «Півжиття Дайдодзі Сінсуке» (1925).

Він цікавився реалістичною пролетарською літературою, але висловлював збентеженість радикальними лівацькими ідеями. У збірках «Расьомон» (1917), «Тютюн і диявол» (1917), «Ляльковод» (1919) значне місце займають проблеми моралі, релігії, взаємовідносин між життям та мистецтвом. Для новел останнього періоду (двадцяті роки) дедалі більше характерними стають критика мілітаризму - «Генерал», «Момотаро», - та сучасного авторові суспільства..

Популярність принесли розповіді з життя середньовічної Японії: «Ворота Расемон» (1915), «Ніс» (1916), «Муки пекла» (1918).

Найвідоміші твори: збірки «Расьомон», «Тютюн і диявол», «Ляльковод»; підсумковим твором стала новела «У країні водяників»; новели: «Павутинка», «У чагарнику», «Мандарини», «Вагонетка», «Усмішка богів», «Свято хризантем».

Объяснение: