ЗНАЧЕННЯ П'ЄСИ МИКОЛИ КУЛIША "МИНА МАЗАЙЛО" ВЧОРА I СЬОГОДНI.У цьому творi найввдатнiший украïнський драматург двадцятого столiття Микола 
Кулiш яскраво зобразив процес украïнiзацiï, який вiдбувався у двадцятi 
роки. Ї саме завдяки цьому п'єса не втратила своєï гостроти i в наш час.  
Чому? Тому, що дiйснiсть того часу i наше буття схожi: в Украïнi вiдбувається 
процес вiдродження нацiональноï культури та мови, нацiональноï 
самосвiдомостi та украïнськоï нацiï взагалi. Украïнiзацiя, як 
i будь-що, має i своïх прихильникiв, i своïх супротивникiв. Однi 
допомагають ïй, iншi стають на перешкодi. Представникiв обох таборiв можна 
зустрiти навiть в однiй родинi. Такою є родина Мазайлiв. Сам Мина, його дружина та 
дочка Рина 
- це противники украïнiзацiï. Всi родичi, окрiм сина Мини Мокiя, дуже 
бажають змiнити своє "плебейське" прiзвище Мазайло, яке здається ïм 
"недоброзвучним", на Тюльпанова, Розова, Сiренєва або Алмазова, чи вже на крайнiй 
випадок 
- на Мазенiна. Для змiни прiзвища у них є кiлька "дуже вагомих" пiдстав. По-перше, 
головi родини нiколи не щастило через це прiзвище: у школi його на регiт брали, 
жодна гiмназистка не хотiла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не 
приймали, од кохання вiдмовлялися
ЇМазайло! Жiнку свою вiн вже обдурив: сказав, що прiзвище його Мазалов, а не 
Мазайло. По-друге, Мина прагне будь-що пробитися до "вдасть iмущих". А щоб досягти 
цього, переконаний вiн, треба зректися своєï предкiвщини, змiнити 
украïнське прiзвище, тобто зректися власного "я". А по-третє, в той час дуже 
багато хто змiнював своє прiзвище. Це була, так би мовити, мода. Тож Мина не хотiв 
вiдставати. Крiм цього, можна було б похвалятися новим прiзвищем перед сусiдами. 
На думку Мини пiсля змiни прiзвища для нього почалося б нове життя. Вiн вважає, 
що перед ним одразу одчиняться всi дверi, думає, що зi змiною прiзвища вiн 
змiнить також i ставлення оточуючих до себе: його будуть шанувати, всi будуть 
вважати за честь бути з ним знайомими, а особливо 
- приймати у своєму домi. Нарештi  його мрiя збулась:  вiн став Миною Мазєнiним. 
Але Мазайлу-Мазєнiну не вдалося здiйснити все, чого вiн так прагнув: за 
систематичний i зловмисний опiр украïнiзацiï його звiльнено з посади. 
Отже головне в людинi 
- це ïï вчинки, ïï душа, а не зовнiшнiсть, прiзвище чи 
багатство. Палкий прихил
Їьник украïнiзацiï в родинi Мазайлiв 
- це Мокiй. Вiн не лише не бажає змiнювати своє малоросiйське прiзвище на 
Мазєнiна, а навпаки, намагається додати до власного прiзвища ще й Квач, щоб було 
виключно украïнське прiзвище. Мока 
- украïнець в душi, а не лише на словах. Вiн дуже чiтко i дохiдливе 
висловлює своï думки про украïнiзацiю, дивовижно нiжно вiдчуває всi 
вiдтiнки, всi нюанси украïнських слiв. Наприклад, слово "бринить" вiн не 
переклав просто "звучить", а розкриває його повний змiст на прикладi багатьох 
словосполучень, щоб Уля зрозумiла всю красу i дивовижнiсть украïнськоï 
мови: орел бринить, снiжок бринить, думка бринить, спiв бринить. Мокiй так 
впевнено доводить своï думки, що навiть змiг переконати Улю, яка згодом 
приєдналася до нього. Але ж у цiй пєсi ми бачимо, що й украïнцi можуть бути 
рiзними. Такими, наприклад, як Мокiй та дядько Тарас. Вони обидва украïнцi, 
але украïнiзацiю сприймають по-рiзному. Мока робить все, щоб полегшити та 
прискорити цей процес, а дядьковi Тарасовi це не подобається. Вiн каже: "Їхня 
украïнiзацiя 
- це спосiб виявити всiх нас, украïнцiв, а тодi знищити разом, щоб i духу не 
було..." Рiзниця мiж Мокiєм та дядьком Тарасом в тому, що старий, хоча i за все 
украïнське, але за таке, яке було ранiше, за старi звичаï, обряди, 
традицiï; вiн не хоче нiчого нового. Я гадаю, що така думка неправильна: не 
можна весь час залишатися на одному мiсцi, завжди треба щось оновлювати, йти 
вперед, бо без нового iсторiя залишалась би на мiсцi. Кожен час несе з собою 
властивi йому ознаки, якi по-новому вiдтiнюють старi традицiï, звичаï та 
обряди, а не змiнюють чи вiдкидають ïх зовсiм" Нiколи не можна забувати про 
минуле, бо це життя наших предкiв, наша власна iсторiя. Як висновок зi всього 
написаного можна сказати лише одне: ми 
- украïнцi, живемо в Украïнi, тут жили нашi предки I будут жити нашi 
дiти, а тому ми повиннi шанувати та любити i свою краïну, i свiй народ, i 
свою мову та культуру, бо все це 
- наше. Як кажуть американцi: и Можливо, в цiй краïнi погана економiка, тяжке 
життя, багато безробiтних i ще дуже багато чого поганого, але це 
- моя краïна!" Нам треба це взяти за приклад. Значення цього твору i сьогоднi 
дуже велике. Вiн допомагає нам зрозумiти, як треба поводити себе в наш с кладний 
i такий суперечливий час.