Батько — Йоганн Каспар Шиллер — військовий фельдшер, мати — Доротея з роду Кодвейс, донька трактирника. У 1768 р. майбутній поет почав відвідувати латинську школу. Будучи підданим герцога Вюртемберзького Карла Євгенія, батько був змушений віддати сина до так званої Кардової академії, де він без особливого запалу вивчав спочатку юриспруденцію, а потім — медицину. Вісім нелегких років (1773—1780) провів Шиллер у цьому розпліднику рабів, де панували шпигунство і сувора дисципліна, а за учнями постійно стежили, категорично забороняючи їм спілкуватися із зовнішнім світом. Лише вночі Шиллеру вдавалося взяти до рук книжку. Юнак багато разів перечитував твори Плутарха, оди і поеми Ф.Ґ. Клопштока, ліричні вірші і роман «Страждання молодого Вертера» свого старшого сучасника Й.В. Ґете. Згодом Шиллер захопився В. Шекспіром. Після закінчення академії Шиллера було призначено полковим лікарем, за свою службу він отримував жалюгідні копійки.

Над першою драмою «Розбійники» («Die Rauber») Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 р. драма була завершена, а 13 січня 1782 р. «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Спектакль мав колосальний успіх серед глядачів. Потім були тріумфальні вистави у багатьох інших містах Німеччини. Незважаючи на те, що постановники нерідко на власний розсуд або через цензурну сваволю калічили текст п'єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI ст., неможливо було знищити головне — тираноборчий пафос драми, шляхетність помислів розбійника Карла Моора, який наважився сам один викорінити зло і несправедливість у рідному краї. Шиллер долучив до своєї драми два епіграфи, які визначають провідний пафос п'єси. Перший: «На тиранів!» — виражав її тираноборчий зміст. Другий епіграф з Гіппократа; «Що не вилікують ліки, вилікує залізо; чого не виліковує залізо, вилікує вогонь» — вказував на засоби боротьби з тиранією.