Народився в с. Балинці Снятинського району Івано-Франківської області. Місце смерті – Клівленд (США)

Ярослав Барнич народився в сім’ї директора школи.

Барнич у 1914 році, Барнич добровольцем вступив до лав Українських Січових Стрільців.

Разом із Михайлом Гайворонським Ярослав Барнич організував струнний квартет Українських січових стрільців, до складу якого увійшли Антін Баландюк і Роман Лесик.

1916 року Барнич став диригентом Українського театру товариства «Бесіда» у Львові (керівник А. Будзинський). Було поставлено «Хату за селом», «Гриця», «Наталку Полтавку», «Катерину», «Гальку» та ін.

У червні 1918 року театр «Українська бесіда» під керівництвом Катерини Рубчакової розпався. Частина трупи, серед них і Ярослав Барнич, опинилася у Коломиї і склала ядро трупи «Українського Народного театру імені Тобілевича», який очолив Василь Коссак. Ярослав Барнич, як диригент театру, працював в ньому з 1919 по 1921 роки. Відомий український режисер, актор Володимир Блавацький згадує: «Подією у житті міста восени 1919 року стали виступи театру Василя Коссака. Вистави проходили за суцільних аншлагів. Це був перший театр в Коломиї після війни, і зрозуміла річ, що успіх мав величезний. Заля «Щадничої каси», де давав Коссак свої вистави, була вся заповнена по береги глядачами».

У 1921—1924 роках Барнич знову диригував в Українському театрі товариства «Бесіда» під керівництвом Йосипа Стадника, а також у Театрі Б. Овчарського (Львів).

1924 року Барнич закінчив Львівський вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка

З осені 1939 р. Ярослав Барнич працював диригентом Станіславського муздрамтеатру, симфонічного оркестру філармонії, у 1940 р. створив Гуцульський ансамбль пісні і танцю. В роки німецької окупації він обіймав посаду диригента Львівської опери. В 1944 році,, будучи вже відомим композитором і диригентом, подався на еміграцію.

У 1952 р. в Нью-Йорку створюється Український Музичний Інститут і а в одній із його філій — у містах Клівленді і Лорейні працює Я. Барнич, де викладає гру на скрипці та теоретичні предмети. Впродовж 15-ти років (1951–1966) Ярослав Барнич працював художнім керівником та диригентом Українського хору імені Тараса Шевченка (Клівленд, США) й провів з ним понад 100 великих імпрез

В 1966 р. діаспора широко відзначила 70-річчя композитора, вручивши йому “Золоту батуту” із слонової кості та золотим окуттям. Своє вітання і благословення надіслали ювілярові Папа Римський Павло VI, глава УГКЦ Йосиф Сліпий.

А 1 червня 1967 р. Я. Барнича не стало. Похований у Клівленді (Огайо, США). Остання робота митця — п’єса-казка на три дії «Чародійна сопілка». На прохання його дружини, Ярослави Барнич текст «Чародійної сопілки» був дописаний Л. Полтавою, а музика — Б. Сарамагою та В. Овчаренком.