Людина завжди прагне мати гармонію в своєму житті, бути щасливою. Все має бути досконало. Не можна зупинятися на досягненому, варто завжди прагнути більшого та бути впевненим у своїх власних силах. Треба пізнавати себе, працювати над своїми вадами та скоєними помилками. Якби не було б в людському житті горя, то не було б і радості. Радість в життя людини завжди приходить у час перемоги. Людська вада – це егоїзм. Людину з такою рисою характеру завжди будуть обманювати, зраджувати, не будуть прислухатися до її порад. Тому найголовніше – це взаєморозуміння людей. Якщо ти хочеш, щоб до тебе добре відносились, то і відповідно стався до інших. В такому випадку вони відповідатимуть тобі  взаємністю. Я хочу бути для кожної людини хорошим співрозмовником і вміти підтримати будь-кого в важку для нього хвилину. Без праці над собою та значних старань не можливо цього досягнути. Тому я намагаюся працювати над помилками та ставитися до оточуючих так, якби хотів, щоб вони ставилися до мене. Виходить це мені чи ні, судити важко. Гадаю, про це мають сказати мої співрозмовники, друзі та рідні.

Все в цьому житті можна придбати, все набути, але незмінними залишаються людські почуття та емоції. Їх не можливо купити, підробити чи замінити. Не потрібно відкладати самовдосконалення на «вчора» чи «завтра». Живімо тепер, навчаймось, вдосконалюймось та творімо світ навколо себе світлішим вже сьогодні.

Самовдосконалення - це рух до мети

Життя кожної людини підпорядковано Великій Меті. В кожного вона своя. На шляху до неї люди долають багато перешкод та переживають нескінченну череду різноманітних події, як позитивних, так і драматичних. Для багатьох досягнення мети триває майже все життя. Тому доцільним постає питання: чи доцільним є підпорядковувати все життя їй? Можливо, саме рух до мети і є визначальною силою?

На думку психологів, під час досягнення мети людина відчуває певне розчарування та спад життєвих сил. До цього стану призводить те, що багато зусиль, фізичних та душевних, було покладено для досягнення певної цілі. Людина стає ніби на нульову відмітку, де кінець й початок співпадають. Саме тому, в житті людини з’являються інші цілі, за для яких вона знов долає зовнішні та внутрішні бар’єри, міняє себе й оточуючий світ.

З огляду на це, можна сказати, що саме рух від однієї мети до іншої й змушує людину вдосконалювати саму себе, виходячи на вищий рівень саморозвитку. Згадаємо Енея з обох «Енеїд» - хоч Вергілієвої, хоч сатиричного Котляревського. На шляху до первинної мети головний герой змужнів, виріс, багато чого зрозумів. Саме тому йому судилося стати тим, хто побудував велике місто – Рим.

Процес досягнення мети вимагає напруження усіх сил душі, самодисципліну та виваженість,які формують стрижень особистості, гартуючи її душу. Таким чином, напрошується висновок, що саме рух до мети є визначальним та найважливішим у житті людини як особистості.