Відповідь:

Одним із основних завдань Фонду соціального страхування України та його робочих органів є реалізація державної політики у сфері соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання.

Право на отримання страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання настає з дня визначення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а в разі смерті потерпілого – з дня його смерті, але не раніше дня виникнення права на ці виплати.

Справи про страхові виплати розглядаються на підставі заяв потерпілих або осіб, які мають на них право, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі – Закон № 1105) у десятиденний строк.

Справа про страхові виплати особи, що отримала травму на виробництві або професійне захворювання, формується за бажанням потерпілого у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцем розташування страхувальника або за місцем його проживання. У разі смерті застрахованої особи внаслідок травмування справа про страхові виплати формується за місцем розташування страхувальника.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, здійснюється одноразова страхова виплата потерпілому, яка визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров’я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш ніж на 50 відсотків.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачується одноразова допомога його сім’ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, у сумі, що дорівнює 20 таким розмірам.

Крім того, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють щомісячні страхові виплати потерпілому та особам, які мають на це право. Щомісячна страхова виплата встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку. У разі смерті потерпілого суми щомісячних страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Середньомісячний заробіток для обчислення розміру страхових виплат визначається згідно із Законом № 1105 та Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266. При цьому максимальний розмір щомісячної виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату настання права на страхову виплату. Мінімальний розмір призначеної виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на дату настання права на страхову виплату.

У разі смерті застрахованої особи право на страхові виплати за рахунок коштів Фонду мають непрацездатні особи, визначені статтею 41 Закону№ 1105, а саме:

- діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

- особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

- особи з інвалідністю - члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;

- неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;

- непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Страхові виплати таким особам призначаються з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату.

Пояснення: