Даю за 2 задачі 90 балів!!!!!!!!!!
1. Під час розірвання шлюбу дружина Полякова вимагали, щоб поділу підлягав продуктовий магазин та кафе, які були зареєстровані на чоловіка. Чоловік проти цього заперечував, оскільки він є фізичною особою підприємцем, а магазин і кафе використовується ним для здійснення підприємницької діяльності.
Чи правомірні вимоги дружини?

2. Паніна внесла 150 т. грн в якості внеску до статутного капіталу господарського товариства.
При поділі майна подружжя чоловік вимагав щоб дружина повернула йому частину суми (75 т. грн.), яка була внесена в якості внеску до статутного капіталу господарського товариства.
Чи правомірні вимоги чоловіка ? Відповідь надайте щодо ТОВ, щодо АТ

3. Лобода 10.12.2014 розірвала шлюб із чоловіком . За час перебування у шлюбі, 27.01.2010 вони придбали житловий будинок. Після розлучення жінка постійно проживає у вказаному будинку та здійснює догляд за ним. На даний час постало питання про переукладення договорів на отримання комунальних послуг, але оскільки власником будинку рахується її колишній чоловік, то це перешкоджає Лободі оформити відповідні договори на обслуговування будинку. Оскільки колищній чоловік відмовився в добровільному порядку вирішувати це питання, вимагає оплатити йому ½ вартості будинку тому вона звернулася до суду.

Чи правомірні вимоги чоловіка ? Яке рішення має винести суд?
4.

Єгорова звернулася до суду з позовом до свого чоловіка про поділ сумісно нажитого майна. У позовній заяві вона зазначила, що автомобіль, який її чоловік придбав ще до шлюбу, був старий і на його ремонт було витрачено коштів значно більше, ніж він коштував на час придбання. Тому Єгорова просила визначити його спільною сумісною власністю подружжя і включити до майна, яке підлягає поділу. Суд, виходячи з того, що автомобіль є його особистою власністю, відмовив у позові.
Зробіть аналіз рішення суду.
5.
Нотова звернулась до Степанова з позовом про розірвання шлюбу і поділ спільного майна. До такого майна, на думку Нотової, зокрема, належали:
1.меблевий гарнітур вартістю 20 тис.грн;
2.вклад у банк у у сумі 19 тис. грн. (5 тис.грн. Степанов вклав до укладення шлюбу, а далі поповнював вклад після одруження);
3.цегляний житловий будинок, побудований за час шлюбу на основі вдвічі меншого за площею, який належав Степанову до укладення шлюбу;
4.зарплати чоловіка за останні півроку, яку Степанов ще не отримав як і всі інші працівники підприємства, де він працював.
Нотова також вважала , що її особистою власністю є таке майно:
1. телевізор вартістю 20 т.грн., куплений нею під час шлюбу за позичені у матері кошти.
Проти купівлі телевізора чоловік категорично заперечував, але надалі ним часто користувався.
2.норкова шуба, зі слів Нотової, подарована їй чоловіком на другий день після весілля.
3.дача, яку вона успадкувала після смерті батька.
Нотова з 5 років подружнього життя 4 роки не працювала, перебуваючи на утриманні чоловіка, 2 з них займалася доглядом за дитиною, а останній рік працювала, отримуючи зарплату втричі більшу, ніж чоловік.
Натомість Степанов усі 5 років працював. За період шлюбу нічого не успадкував.
Як суд має поділити назване майно ?

Ответ на вопрос

Ответ на вопрос дан megakristina960

Ответ:
1.Жінка має право на розділ майна який. Існує два варіанти розподілу майна: добровільний і примусовий. В добровільному порядку розділ майна між подружжям здійснюється за угодою між ними, шляхом укладення договору про розподіл майна або відповідно до пунктів шлюбного контракту, якщо такий був підписаний.
2.ст. 116 Цивільного кодексу України - учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
3.Нажаль правомірні, алевідповідно до ст. 360 Цивільного Кодексу України співвласник житла зобов’язаний брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до обов’язків споживачів комунальних послуг віднесено своєчасну оплату за спожиті комунальні послуги.
4.Це було куплено до шлюбу. Визначення особистої приватної власності подружжя
Як відзначає Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови від 21.12.2007 р. № 11 Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка
5. Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься:
майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування);
прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи);
речі придбані одним із подружжя для професійних занять (музичні інструменти, лікарське устаткування, оргтехніка тощо).
Зазначений перелік не є вичерпним. Так, якщо майно дружини/чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ст. 60 Сімейного кодексу України закріпила так звану «презумпцію спільної сумісної власності подружжя». Презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
. 60 Сімейного кодексу закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ч. 1 ст. 57 СК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За змістом статей 69, 70 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Верховний Суд вказав, що зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.