Ответ:

Объяснение:Філософія – це наука і світогляд, метод і методологія,

логіка й теорія цінностей (ідеологія), які виконують

гносеологічну, світоглядну, аксеологічну і багато інших

функцій. Причому, як стосовно буття загалом, так і його

окремих підрозділів, зокрема. В цьому контексті ми говоримо

про філософію як особливу сферу духовно-практичного

засвоєння світу і, водночас, як про сутність того дійства

(процесу, відносин), яке розгортається у просторі і часі. У

першому випадку мова йде про філософію в її класичному

розумінні як онтологію і гносеологію, соціальну філософію і

філософію історії, логіку і аксеологію. В другому – про

філософію науки і культури, філософію історії і політики,  

7

філософію права і релігії. Означену низку “філософій” можна,

очевидно, продовжувати. Наразі немає підстав, за якими ми

можемо “відмовити” у праві на існування такій відносно

самостійної галузі пізнання, як філософія освіти. А оскільки це

так, потрібно осмислити цей феномен у такому самому обсязі і

визначеннях, як філософія права, релігії, науки чи культури.

В інтелектуальній історії людства відома тісна взаємодія

філософії і педагогіки. Будь-яка педагогічна система завжди

своїм підґрунтям мала певну філософську систему, а будь-яка

філософська система як прикладне втілення реалізувалася

через педагогічні принципи та ідеї. Те, що ці сегменти науки,

культури, духовного життя суспільства як такого пов'язані одне

з одним, – очевидно. І педагогіка, і філософія займаються

ЛЮДИНОЮ, формуванням її духовного світу, загальної

культури, підготовкою до життя в самому широкому розуміння

цього слова. Проблемою є інше: яким чином і на яких засадах

здійснюється їхнє органічне поєднання, що конкретно означає

створений на цій основі синтез, яку функцію він виконує і як

змінюється в історичному просторі і часі?

Заглиблення в історію розвитку філософії і педагогіки дає

підстави для висновку про те, що всі великі і видатні педагоги,

як правило, були водночас відомими філософами і, навпаки, –

практично кожен великий філософ, як правило, завершував

“будівництво” своєї філософської системи етикою, головний

зміст якої складали вчення про мораль, теорія освіти і

виховання. Візьмемо, наприклад, античних мислителів. Фалес і

Демокріт, Сократ і Платон, Аристотель і Парменід. Хіба вони

були лише філософами? Хіба вони не бачили життя? Хіба їх не

цікавила доля людини, її навчання і виховання? Звичайно,

були, бачили, цікавила. Їхні етичні погляди – це чиста

(теоретична) педагогіка. Лише з тією різницею, що

висловлювалася вона на відповідному категорійному рівні,

систематизовано і у відповідності до загально-світогляднх

установок тієї доби. І не менше.

Те саме можна сказати й про великих педагогів. Руссо і

Коменський, Пирогов і Дистервег, Толстой і Ушинський,

Макаренко і Сухомлинський. Всі вони були не лише

знаменитими педагогами, але й видатними філософами,  

8

оскільки намагались осмислити всезагальне, наблизити його до

ЛЮДИНИ, опрацювати механізми переведення в площину

конкретної навчально-виховної діяльності.

Цей взаємозв’язок є, звичайно, невипадковим. Філософія і

педагогіка є науками про людину, яка живе в суспільстві,

виконує певні соціальні ролі, реалізується (або не реалізується)

в ньому як особистість. Підготовка до життя – здобуття знань,

формування необхідних вмінь і навичок, світоглядної і

моральної позиції, загальної культури тощо, тобто, становлення

людини як особистості – складає основний зміст педагогічної

науки. Центральною є ця проблематика і у філософії. Саме тут

розгортається предметне поле співробітництва цих, здавалося б,

таких різних областей пізнавальної і практичної діяльності.

Саме тут здійснюється їхня взаємодія. “Саме тут, – як мовили

давні, – Родос”, де ми “маємо стрибати”, якщо хочемо

проникнути в сутність проблеми, а не обмежитися зовнішніми,

дотичними характеристиками.

Зрозуміло, кожна з означених дисциплін “добирається до

людини” своїми пізнавальними засобами, виконуючи при цьому

свої специфічні завдання. “Різність” предметів філософії і

педагогіки у науковій літературі відображена належним чином.

Що ж стосується їхньої єдності, то розмова лише

розпочинається. Характерно, що вона розгортається як розмова

про філософію освіти.