Василь Олександрович Сухомлинський вважав, що педагогічне спілкування є одним з найважливіших факторів у розвитку особистості дитини. Він писав, що "педагогічне спілкування - це найтонший інструмент впливу на душу дитини. Воно має бути засноване на щирості, доброзичливості, розумінні і любові до дітей".

Сухомлинський виділяв такі основні функції педагогічного спілкування:

• Освітня функція - спілкування допомагає вчителю формувати в учнів знання, вміння та навички, а також розвивати їхні пізнавальні здібності.
• Виховна функція - спілкування допомагає формувати у дітей моральні цінності, естетичні смаки та емоційну культуру.
• Розвиваюча функція - спілкування допомагає розвивати у дітей творчі здібності, ініціативу та самостійність.

Сухомлинський вважав, що для того, щоб спілкування було ефективним, вчитель повинен дотримуватися таких принципів:

• Принцип гуманізму - вчитель повинен ставитися до дітей з повагою, розумінням і любов'ю.
• Принцип доброзичливості - вчитель повинен бути доброзичливим і чуйним до дітей.
• Принцип щирості - вчитель повинен бути щирим і відкритим у спілкуванні з дітьми.
• Принцип індивідуального підходу - вчитель повинен враховувати індивідуальні особливості кожної дитини.

Сухомлинський був переконаний, що педагогічне спілкування має бути спрямоване на створення в класі атмосфери дружби, взаєморозуміння та взаємодопомоги. Він писав, що "діти повинні відчувати, що їх любить і розуміє вчитель, що вони потрібні й важливі для нього".

Педагогічні ідеї Сухомлинського про роль педагогічного спілкування мають велике значення для сучасної школи. Вони допомагають вчителям створювати в класі атмосферу, яка сприяє успішному розвитку особистості дитини.