Відповідь:

Історія досліджень у віковій психології є захоплюючим шляхом розвитку наукових знань про психічний розвиток людини протягом її життя. Давайте розглянемо основні етапи цієї історії.

1. **Початок досліджень (до 19 століття)**: У давні часи, психічний розвиток дітей не вивчався систематично. Ідеї про дитинство та його особливості відрізнялися в різних культурах і епохах. Відомий філософський підхід до розуміння дитинства відобразився у працях Платона та Арістотеля.

2. **Видатні психологи 19 століття**: Саме в цей період відбулося значне зростання інтересу до психічного розвитку дитини. Видатні дослідники, такі як Жан Піаже та Лев Виготський, почали досліджувати когнітивний та соціальний розвиток дітей. Піаже вніс великий внесок у розуміння процесу формування когнітивних структур, а Виготський зосередився на ролі культурного середовища у розвитку.

3. **Розвиток наукових методів**: У 20 столітті зросла популярність емпіричних методів досліджень, таких як експерименти та спостереження. Дослідники, такі як Джон Ватсон та Б. Ф. Скіннер, активно використовували ці методи для вивчення поведінки дітей і розвитку умінь через навчання.

4. **Сучасні дослідження і тенденції**: У сучасній віковій психології домінує інтердисциплінарний підхід. Вчені вивчають взаємодію між генетичними, біологічними, соціальними та культурними факторами у формуванні особистості. Виникають нові напрямки, такі як нейропсихологія розвитку, яка досліджує вплив мозкового розвитку на психічні процеси.

В результаті, історія досліджень у віковій психології свідчить про постійний розвиток та зміну підходів у розумінні психічного розвитку людини на протязі віків.

Пояснення: