Ну например,
Для меня осень - это пора грусти, печали, тоски, прощания с прошлым, но все времена года по-своему хороши. На то, как падают листья с деревьев, кружась на ветру, как стелятся они желтым ковром на земле, можно наблюдать долго. Или же можно пойти в лес, набрать там листья самых разных деревьев и самого разных цветов: желтого, золотого, красного, бардового, а потом принести их домой и еще долго любоваться этими частичками красочной осени.

Осень бывает разной – хмурой и мрачной, яркой и теплой, и каждый раз открывает нам себя с новой стороны. Сентябрь прекрасен своей красотой, он еще сможет порадовать нас теплом и яркими солнечными лучами. Почти весь месяц деревья простоят в листве, но уже не зеленой, а ярко жёлтой, красной и бардовой. Птицы начнут собираться на юг. Октябрь совсем оголит деревья, и мы будем ходить по ярким коврам из листьев. Дожди будут идти всё чаще и чаще, а небо станет хмурым, покажется, что тучи проплывают совсем уж близко от земли. Ноябрь откроют нам морозные вечера и холодный ветер. Птицы уже все улетят. На деревьях не останется ни одного листочка, и голые деревья будут казаться нам совсем мрачными.

Но хоть и последний месяц осени совсем холодный и мрачный, я люблю это время года за осеннее настроение, за золотую пору, за бабье лето, за удивительный лес и, конечно же, за самые яркие краски осени!

Или,
Осінь - одне з найкрасивіших пір року. Коли ще побачиш таке розмаїття барв у природі! Осінь вихваляли поети і присвячували їй вірші, про неї складалися пісні і ліричні мелодії, її зображували художники. Так чому ж приваблива осінь? А.С. Пушкін колись написав чудові рядки:
                        Похмура час! Очей зачарування!
                        Приємна мені твоя прощальна краса -
                        Люблю я пишне в'янення,
                        У багрець і в золото одягнені лісу ...
      Я вважаю, що саме ці рядки в повній мірі відображають сутність і красу осені. З одного боку, це дійсно сумна пора, природа в'яне, птахи відлітають на південь і всі готуються до приходу зими. Але скільки в цій осені фарб! Золоті стрункі берізки тихо кидають свої листи. Осики запалюються червоним кольором і звуть прогулятися по осінньому лісі. Зелено-коричневі каштани, як маленькі їжачки, зачаїлися на стежках в лісі. Кленові листки приємно шарудять під ногами. Буває, йдеш по осінньому парку, зупинишся, відкриєш свіже повітря, та й візьмеш парочку різьблених кленового листя. Принесеш додому, знайдеш саму товсту книгу і засушити в ній листочки. І як потім приємно дістати холодною зимою його з книги і згадати всю красу осені.
      Я люблю осінь. Люблю її разом з поривчастим вітром, проливними дощами і застудженим голосом. Люблю ловити останні промінчики сонця, яке вже не таке яскраве і спекотне. Люблю зустрічати перші заморозки, дивитися, як птахи збираються в зграї і відлітають у вирій. Мені подобається спостерігати за листопадом. Яскраві різнокольорові листя тихо кружляють в повітрі і безшумно падають на землю. На це можна дивитися нескінченно.
      Осіннє небо вже не таке яскраве і світле, як влітку. Все частіше на ньому з'являються великі купчасті хмари і хмари. Часом вони висять так низько, що здається, верхівки дерев можуть їх дістати.
      Найулюбленіший період осені - бабине літо. Останні теплі деньки радують всіх. Ось кішка пригрілася в променях останнього сонця, ось пролетіла павутина - така буває тільки під час бабиного літа.
      Як шкода, що не можна все тепло і всі барви, запахи осені забрати з собою в зиму. Холодними довгими вечорами вони б радували нас і навівали думки про те, що настане літо, прийде тепло і яскраве сонце.