О́льга Кобиля́нська (* 27 листопада 1863, м. Ґура-Гумора, повіт Сучава,Герцогство Буковина, Австро-Угорщина, нині м. Гура-Гуморулуй,Румунія — † 21 березня, 1942, Чернівці) — українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.



Батько, дрібний урядовець Юліан Кобилянський, народився на Галичині(навчався у школі Бучача[1]). Належав до шляхетського роду, який мав свій герб і походив з Наддніпрянщини. Проте папери про шляхетство з легковажної руки Якова Кобилянського (батька Юліана і діда Ольги Кобилянської, який проживав у Бучачі[1]) не були нотаріально підтверджені, бо той вважав, що синові буде достатньо для заробітку його розумної голови. Це мало згодом великий вплив на долю письменниці. Мати, Марія Вернер, походила зі спольщеної німецької родини. Її родичем був відомий німецький поет-романтик Захарій Вернер. З любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала усіх дітей у пошані та любові до українства.

Брат Ольги Степан був живописцем (серед його творів — портрети сестри). Ще один брат — Юліан — прославився як філолог, автор кількох підручників із латинської мови.



Народилася Ольга Кобилянська у містечку Гура в Південній Буковині у багатодітній сім'ї (7 дітей, Ольга — четверта дитина).

З дитинства вона знала не лише українську, а й польську та німецьку мови, якими розмовляли в її родині.

Через 5 років після її народження батька перевели до м. Сучави. Там Ольга Кобилянська познайомилася з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між їх доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зародилися приятельські стосунки, які тривали до кінця життя письменниці.

Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 р. — у Чернівцях.