Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»

Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години».

«Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».

«Моє все багатство єсть моє добрє ім’я».

Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».

«Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити».

«Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».

«…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне».

«Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».

Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

«Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити».

Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує».

«…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду».

Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються.