1834 народився Степан Руданський, поет, перекладач, етнограф, лікар. Освіту здобув у Шаргородській бурсі (1841–1849) та Кам'янець-Подільській духовній семінарії, яку закінчив 1855. Вступив до Петербурзького медико-хірургічної академії, по закінченні якої 1861 виїхав на службу до Ялти, де займав посаду міського лікаря, завідуючого лікарнею, лікаря в алупкинських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря Ялтинського повіту. Руданський організував у Ялті першу медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи. Літературну творчість розпочав на початку 1850-х років романтичними баладами і романсами ("Розбійник", "Вечорниці", "Упир"). Літературна спадщина Руданського складається із 3-х рукописних книжок: "Співомовки козака Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857"; "Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга, 1857, 1858, 1859" та "Співомовки Вінка Руданського, 1859–1860. Петрополь". Творчість Руданського жанрово різноманітна: балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного ("Олег – князь київський", "Павло Полуботок", "Павло Апостол", "Іван Скоропадський", "Мініх") і алегоричного змісту, "український дивоспів" під назвою "Чумак", переклад із стародавнього епосу ("Слово о полку Ігоревім", "Краледворський рукопис", "Іліада", "Батрахоміомахія"). Руданський збирав українські пісні ("Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р."). В Ялті підготував до друку збірники "Подільське весілля" та "Копа пісень" (1862). Поет підтримував дружні зв'язки з В. Ковалевим, другом Т. Шевченка, з М. Костомаровим, М.Драгомановим, П. Ніщинським, І. Айвазовським та іншими. Влітку 1872 під час боротьби з епідемією холери захворів, загострилася давня недуга – туберкульоз, що врешті призвело до смерті. Нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ступеня.

У 1841-1849 роках навчався в бурсі (духовному училищі) в Шаргороді.

У 1849-1855 роках продовжив навчання в Подільській духовній семінарії в Кам'янці-Подільському. Після закінчення семінарії як «перший учень» був направлений на навчання в Санкт-Петербурзьку духовну академію, однак від навчання в духовній академії відмовився і вступив в Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію, перейшовши з духовного стану в міщанське. У 1855-1861 роках навчався в Санкт-Петербурзі в медико-хірургічної академії.

Після закінчення медико-хірургічної академії Степан Руданський за станом здоров'я не зміг служити у військовому відомстві (у нього був туберкульоз).  

Жив в сім'ї вдови Авдотьи Широкова, маючи там пансіон. Придбав разом з братом невелику земельну ділянку під будівництво будинку. У 1869 році поступився частину своєї землі місту для пристрою резервуарів для фонтанів (каптажу для бюветів) системи водопостачання на умовах навчання в міських училищах трьох малолітніх дітей вдови Авдотьи Широкова за рахунок повітового Земства.

У 1869 році його обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинського світового округу.

Писати вірші Руданський почав ще під час навчання в семінарії. Його поетична творчість не було тривалим, велика частина віршів написана між 1851 і 1861 роками. У наступні роки Руданський займався в основному поетичними перекладами.

Степан Руданський - автор понад трьох десятків ліричних віршів, кількох балад, циклу історичних поем ( «Олег - князь Київський», «Павло Полуботок», «Павло Апостол», «Мазепа - гетьман український», «Іван Скоропада»), великих епічних творів «Байки світові», «Цар Соловей», віршованої п'єси «Чумак», численних іскрометних віршованих гуморесок, приповідок, літературно оброблених текстів українських народних пісень.