ПРО КОГО ЦЕ ГОВОРИТЬСЯ: «Орел, а не козак!» «… був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений…» «Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника» «Ще, може, звіку не сходились на сих полях такії два рубаки, одної сили, одної хисти, одного завзяття» «Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка» «Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях… Хіба що по шаблі можна б догатуватись, що воно щось не просте: шабля аж горіла від золота; да й на йому була мов чужа…» «Моя хата скраю, я нічого не знаю» «… заклювала ворона нашого сокола!» «Чужою смертю я волі копувати не хочу…» «Уже я йому й отчизну, уже я йому правду під ніс тикав, а він своє… Сказано – дурному хоч кіл на голові теши!..»