Ответ:

Мавка

Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?

Се так колись і вітер пропаде![1]

Не точи! Се кров її.

Не пий же крові з сестроньки моєї![1] — До Лукаша, коли той хотів наточити соку із берези.

Німого в лісі в нас нема нічого.[2]

Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?

Спить озеро, спить ліс і очерет.[3] — Відповідь на запитання Лукаша, що вона робила взимку.

Ні! я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.[4]

Лукаш

Щоб наші людські клопоти збагнути,

то треба справді вирости не в лісі.[5]

І та вже відьма? — Ба, то вже судилось

відьомською свекрухою вам бути.

Та хто ж вам винен? Ви ж її хотіли.[6]

Добро? А може, там згорить і лихо?..[7]

Чого боїшся? Дурня не боялась,

а мудрого боїшся?[7] — До Килини.

Дядько Лев

Ей! не вчись брехати,

бо ще ти молодий! Язика шкода![8] — До Лукаша.

…де ж є відьма в лісі?

Відьми живуть по селах…[9]

Що лісове, то не погане, сестро, —

усякі скарби з ліса йдуть…[9]

…треба тільки слово знати,

то й в лісовичку може уступити

душа така саміська, як і наша.[10]

Хліб добрий, дівонько, а не людина.[11]

Лісовик

Люблю старого. Таж якби не він,

давно б уже не стало сього дуба,

що стільки бачив наших рад і танців,

і лісових великих таємниць.

Вже німці міряли його, навколо

втрьох постававши, обсягли руками —

і ледве що стікло. Давали гроші,

таляри биті, людям дуже милі,

та дядько Лев заклявся на життя,

що дуба він повік не дасть рубати.

Тоді ж і я на бороду заклявся,

що дядько Лев і вся його рідня

повік безпечні будуть в сьому лісі.[12]

Ні, дитинко,

я не держу тебе. То Водяник

в драговині цупкій привик одвіку

усе живе засмоктувати. Я

звик волю шанувати.[1] — До Мавки.

…минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля, — там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля![1] — До Мавки.

…ніяка туга

краси перемагати не повинна.[13]

Не гідна ти дочкою лісу зватись!

бо в тебе дух не вільний лісовий,

а хатній рабський![14]

Русалка

З якого часу тут русалки стали

невільницями в озері? Я — вільна!

Я вільна, як вода![15] — До Водяника.

То се тут люди будуть? Ой ті люди

з-під стріх солом'яних! Я їх не зношу!

я не терплю солом'яного духу!

Я їх топлю, щоб вимити водою

той дух ненавидний.[16]

Кохання — як вода, — плавке та бистре,

рве, грає, пестить, затягає й топить.

Де пал — воно кипить, а стріне холод —

стає мов камінь.[17]

Килина

Та я б і цілий ліс продати рада

або протеребити, — був би грунт,

як у людей, не ся чортівська пуща.[18]

І що нам з того лісу за добро?

Стикаємось по нім, як вовкулаки,

ще й справді вовкулаками завиєм![18]

Ну вже ж і матінка, Лукашу, в тебе! —

залізо — й те перегризе![19]

Мати Лукашева

О, вже й розвиднилось, а та все спить.

Килино! Гей, Килино! Ну, та й спить же!

Бодай навік заснула… Встань! А встань,

бодай ти вже не встала![20]

Водяник

В моїй обладі

вода повинна знати береги.[21]

«Той, що греблі рве»

Найкраще для Русалки

сидіти край рибалки,

глядіти неборака

від сома та від рака,

щоб не відгризли чуба.

Ото розмова люба![22] — До Русалки.

Діалоги

Лукаш: Ой скажи, дай пораду,

як прожити без долі!

Доля: Як одрізана гілка,

що валяється долі![23]

Объяснение:

Мне поставили 12 балов

Ответ:

«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними».

Объяснение:

за етот ответ поставили 12 б