«Злочин і кара» - один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він скла1 дається із шести частин з епілогом. Одна частина - опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі - «дійова особа».

Образ міста стає символом страшного світу, де бідному і слабкому нема порятунку, де все продається і купується. На думку Порфирія Петровича, «середовище» для злочину має велике значення. Раскольников, який живе в такому середовищі, переконується, що люди діляться на «звичайних» і «незвичайних».

«Звичайні - це матеріал, що слугує лише для зародження подібних до себе». «Незвичайна» людина має право дозволити своєму сумлінню переступити через «інші перепони». Можна йти до своєї мети і без жертв. Але якщо і проллється безвинна кров за давній закон, то Родіон Раскольников це не заперечує. Перші зберігають світ і збільшують його кількісно, другі зрушують світ і ведуть його до мети.