Ответ:

Дослідники визначають характерні риси барокового світовідчуття ‑ це тривога, поривання, відчуття потужності і ніби недовершеності, намагання поєднати протилежності, навіть суперечності [6, с. 426]. Тому й українському бароковому мистецтву притаманні прагнення неможливого й песимізм; пафос боротьби і перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і смуток, образа за людей, які перебувають в полоні марнославства.

У Західній Європі бароко було дворянським стилем і переважно світським мистецтвом. Воно набуло розвитку насамперед у тих країнах, де перемогли феодальні сили й католицька церква – це Італія, Іспанія, Португалія, пізніше – Німеччина, Австрія, Англія, Скандинавія. Серед країн православно-слов’янського регіону мистецтво бароко набуло найбільшого розквіту саме в Україні. На відміну від західноєвропейського і російського, українське бароко не було аристократичним стилем. Певні елітарні мотиви спостерігаються лише в літературі українського бароко, а всі інші види мистецтва бароко безпосередньо пов’язані з народною творчістю і народною свідомістю

західноєвропейській культурі бароко прийшло на зміну Відродженню, заперечуючи певною мірою його духовні відкриття. Ренесансному світобаченню, що опиралося на безмежну віру у розумність і логічність світу, його гармонійність, в те, що людина є мірою всіх речей протиставлялося світобачення, сповнене відчуттям трагічної суперечливості людини і світу, в якому вона посідає зовсім не провідне місце, а розчиняється у його багатоманітності, підпорядковується середовищу, суспільству, державі. Колишній красі тепер протиставляють силу, спокою – рух, гармонії – боротьбу.