Відповідь:

Її немає, пішла кудись(

Пояснення:

Перше кохання

Одного разу, коли осінь золотила листя, а повітря було наповнене ароматом яблук та каштанів, моя бабуся Марія розповіла мені історію про своє перше кохання. Вона сиділа в кріслі-гойдалці на веранді нашого старого дому, обгорнута пледом і з легким смутком у очах. Її історія повернула нас у далекий 1957 рік.

Марія була молодою та вродливою дівчиною, що жила в маленькому селі на заході України. Вона навчалася в місцевій школі і мріяла стати вчителькою. Життя в селі було спокійним і розміреним, але одного разу в нього увірвався хлопець на ім'я Іван. Він приїхав із сусіднього села, щоб допомогти своїм родичам зібрати врожай. Іван був високий, з чорним кучерявим волоссям і ясними синіми очима. Відразу ж привернув увагу всіх дівчат у селі, але особливо впав у око Марії.

Одного вечора, коли село святкувало закінчення збору врожаю, відбувалися великі гуляння з музикою і танцями. Марія не могла не звернути уваги на Івана, який танцював із запалом, сміючись і жартуючи з усіма. Вона стояла осторонь, спостерігаючи за веселощами, коли Іван підійшов до неї і простягнув руку.

Може, потанцюємо? - запитав він з усмішкою, яка відразу розтопила її серце.

Марія кивнула, і вони почали танцювати під мелодії місцевого оркестру. Це був їхній перший танець, але здавалося, ніби вони знають один одного все життя. Іван був веселим, дотепним і чуйним, і Марія відчула, що її серце почало битися частіше.

Після того вечора вони часто зустрічалися: гуляли уздовж річки, розмовляли про мрії та плани, сміялися і ділилися своїми таємницями. Марія відчувала, що знайшла свою другу половинку. Вони були щасливі разом, навіть не зважаючи на те, що їхнє кохання було неначе літня гроза — швидке, яскраве і незабутнє.

Однак Івану довелося повернутися до свого села, і їхнє розставання було болісним. Вони обіцяли писати один одному листи і чекати зустрічі, але час і відстань зробили своє. Листи ставали все рідшими, а потім зовсім припинилися.

Минуло багато років, Марія вийшла заміж за іншого, виростила дітей і онуків, але спогади про Івана завжди залишалися в її серці. Вона часто думала про нього, про їхні вечірні прогулянки і перший танець.

Закінчивши свою розповідь, бабуся усміхнулася і зітхнула.

Пам’ятай, - сказала вона, - перше кохання завжди залишається з нами, як світлий спогад, як зірка, що ніколи не згасне.

Її слова залишили в моєму серці теплий відблиск, і я зрозуміла, що це була не просто історія, а частина життя, яка завжди буде жити в наших спогадах.

Більш спрощено:
Моя бабуся Марія розповіла мені про своє перше кохання. Це було дуже давно, коли вона була молодою дівчиною в селі. Одного разу до їхнього села приїхав хлопець на ім'я Іван. Він був дуже красивий і смішний. У нього були кучеряве волосся і сині очі. Всі дівчата в селі звернули на нього увагу, але Іван сподобався саме моїй бабусі.

Одного вечора в селі було свято, і всі танцювали. Іван підійшов до Марії і запросив її на танець. Вони танцювали разом і дуже сміялися. Марія відчула, що їй дуже подобається Іван. Вони стали часто зустрічатися, гуляли разом і розмовляли про різні речі. Марія була дуже щаслива.

Але Івану треба було повернутися до свого села. Вони обіцяли писати один одному листи, але з часом листи приходили все рідше, а потім зовсім перестали. Марія вийшла заміж за іншого чоловіка, але завжди пам'ятала про Івана і їхній перший танець.

Бабуся сказала, що перше кохання завжди залишається в серці, як теплий спогад. Це була дуже мила і трохи сумна історія, яку я завжди буду пам'ятати.