Ответ:

Уявіть собі, як наші письменники грають у гру,

Відкривають море гумору, ловлять ваду в клубі недугу.

Один висміює тих, хто завжди вперед себе ставить,

Але потрапляє сам у ситуацію, що його випереджає без зупинки.

Інший малює картину про ледачих та безтурботних,

Які плавають в океані лінощів та нехтування плодотворних.

Але часом виявляється, що й він, зачарований лінивістю,

Забуває, що відкладене на завтра - це вже сьогоднішній пропуск у можливості.

Є й такі, хто на сцені розкриває негативну вдачу,

Намагаючись виглядати як герої проти лицемірства й кривди смачну.

Та й самі, мовляв, непогані, а ось інші - люті пси,

Але насправді, це лише відображення власної маски і гучного глузу.

Так, гумор може бути своєрідним дзеркалом для наших пороків,

Де ми бачимо відбиття своєї дурниці в обличчі сміху й гріхів.

Тож нехай цей вірш стане нагадуванням для всіх нас -

Сміймося над собою, а не над тими, хто поруч з нами є часом без умов.