1. Там батько, плачучи з дітьми,а ми малі були і голі, не витерпів лихої долі, умер на панщині. (Т. Шевченко. 2. А Ярема,страшно глянуть по три, по чотири так і кладе. (Т. Шевченко.) 3.А все-таки,її люблю, мою Україну широку, хоч я по їй і одинокий бо, бачте, пари не найшов,аж до погибелі дійшов. (Т. Шевченко.) 4. Я вийшов за садок,гілля обторкало мої плечі та шапку, полишивши на них білі пухнасті квітки з снігу, і став дивитися на дорогу, котрою в’їхав позавчора до цього села. (Григір Тютюнник.) 5. Взагалі,Данилко за багато років приятелювання з пасічником помітив, що той не любить бувальщин:«Я таке й без тебе знаю, надивився», а все навертає розмову на щось незвичайне, дивовижне, хоч воно й вигадане. (Григір Тютюнник.) 6. Незнайомий, подививсь в очах його щось тепле, чоловічне! на мене глянув він ласкаво. (П. Тичина.)