Мері Кранік, вагітна 25-річна жінка, сиділа в своєму офісі і працювала. Коли робочий день закінчився, вона сіла в автомобіль і поїхала додому. Дорога пролягала серед засніжених полей. Напівдорозі Мері потрапила в заметіль. Сніг густішав, дорогу стало погано видно. Несподівано машину струснуло і вона зупинилась. Мері ледь ви бралася із заваленої снігом машини і рушила полем. Раптом вона відчула, що починаються пологи. Йти Мері вже не могла, насилу доповзла до дерева і знепритомніла.       Коли жінка прийшла до тями, її голова лежала на спині великого сірого вовка. Десять вовків оточили її тісним колом, захищаючи від холоду і снігу. Під час пологів Мері кричала і плакала, а вовк злизував сльози з її обличчя. Коли народилася дитина, вовчиця обережно перегризла пуповину і разом з іншою вовчицею вилизала дитя. Мері притулила дитину до грудей, щоб нагодувати. Вона не відчувала страху, тому що інстинктивно відчувала їхнє співчутгя.

В цей час знайомі Мері натрапили на покинуту машину, побачили зграю вовків під деревом і подумали, що сталося нещастя. Вони почали стріляти, вовки розбіглися — і люди побачили жінку з немовлям на руках.

Після пригоди Мері була глибоко здивована поведінкою вовків і вдячна їм за допомогу. Вона хотіла б іще раз з ними зустрітися, бо переконана, що вовки її впізнають.

Ми багато разів чули про те, що вовки не чіпають людей влітку, але взимку, коли мало їжі, вони збиваються в зграї, разом полюють і нападають не тільки на тварин, а й на людей. В історію чудесного спасіння жительки Аляски Мері Кранік важко повірити. Але якщо це правда, то незвичайна пригода молодої жінки ще раз доводить нам, що інстинкт кожної живої істоти — охороняти життя новонародженого. Вовки захистили матір і дитя від смерті, весь час зігрівали жінку і її дитину, щоб вони вижили. Ця чудова історія ще раз нагадує нам про те, що природа, тваринний світ багатогранніпгай за наші уявлення про нього. Учені доводять, що почуття — це суто людське надбання. Нам здається, що природа нічого не відчуває. Ми вирубуємо ліси, забруднюємо ріки, полюємо на тварин, бо не задумуємося над тим, що все живе має душу. Але історії, подібні тій, що сталася з Мері Кранік, доводять нам, наскільки ми, люди, буваємо жорстокими і нерозумними.