На живописних просторах подільського краю, на берегах Південного Бугу розмістилося місто Вінниця - адміністративний, економічний і культурний центр Вінницької області.

Вінниця - одне з найбільш мальовничих міст України. Крутий правий та порівняно пологий низький лівий береги Південного Бугу придають ландшафту міста унікальної привабливості.

Площа міста складає 60 км2. Населення - 390 тис. чоловік.

Територію сучасної Вінниці та її околиць люди почали заселяти з давніх часів. Тут залишились сліди ранньослов'янського поселення. Із середини X століття тут поселились уличі і тиверці, племена, що входили до складу Київської Русі. В період феодальної роздробленості цей край, як частина Поділля, відійшов до Галицько-Волинського князівства. Ця територія в той час здобула назву Пониззя (певно від скорочення давнього найменування "Русь низшая", на відміну від "Руси горной", що прилягала до Карпатських гір).

Монголо-татари, просуваючись на захід після загарбання Києва у 1240 р., захопили і землі Полісся. Так з цього часу іменується Пониззя.

Сучасна назва - "Поділля" вперше згадується в літописі 1392 р. Широко назва Поділля почала вживатись у XIV ст..

Більше ста років ці землі були під гнітом Золотої орди. Лише в 1362 році литовський князь Ольгерд, зібравши чимале військо, розгромив татарське військо братів Кутлубугу, Хаджибея і Дмитрія, яким належали землі Поділля. З цього часу Поділля потрапляє під владу литовського князівства. Тут племінники князя Ольгерда - Федір і Костянтин Коріаковиичі, яким подарували ці землі, стали будувати міста-фортеці. Серед них була і Вінниця. Про це вперше згадується у документах 1363 року.

Розбудова Вінниці розпочалася з будівництва замку, який був розміщений на високому березі Південного Бугу. Навколо нього тулились малі дерев'яні будинки менш заможних мешканців міста. Для оборони міста у фортеці утримувався військовий гарнізон. Під час частих міжусобних війн у литовському князівстві та нападів татар Вінниця не раз розграбовувалась і руйнувалась. З метою посилення захисту від ворогів на острові Кемпа у 1558 році збудували нову фортецю. Згодом на правому березі виникають нові поселення - "Нове місто", а за лівобережним районом закріпилось найменування "Старе місто".

У 1610 році місту було надано магдебурзьке право. З того часу Вінниця мала право вибирати свій міський уряд - магістрат з шести бурмистрів на чолі з війтом. Місто мало свій герб і печатку.