Ответ:

Надвечір прочани прийшли в село. Хата, в яку зайшли подорожні, була чи не найкраща на всю вулицю. Уздовж двох стін стояли чисто вимиті ослони. У кутку над столом світилися завішані білими рушниками образи. Вишиті червоним кінці рушника звисали по обидві сторони. На полу виділа за прядивом дівчина в білій сорочці. Вона колихала ногою люльку й наспівувала пісню. Біля запаленої печі метушилася ще не стара жінка в очіпку. Видно, це була сама господиня. Подорожні помолилися до образів , а потім уже привіталися з господарями й попросили дозволу переночувати. Хазяйка з українською привітністю просила прочан сідати й кинулася ганчіркою обтирати ослони, що й так були не запорошені. Але такий вже обов'язок охайної господині. Старий заговорив із хазяйкою, розповів про Київ, про свою дорогу й теперішні врожаї. Маруся підійшла до дівчини й почала з нею свою розмову. Вона спитала молоду господиню, якої вона співала