Ответ:

На обрії був ліс, і туди хлопці спрямували коней. Якраз заходило сонце. Обоє оглядалися на всі боки, шукали, де б їм переночувати.

Знайшли невеличку, оточену ліщиною галявину. Позлазили з коней, нарубали шаблями гілок. Незабаром весело загорівся вогонь.

Хлопці й не почули, як до них підійшов старий чоловік. Він поклав рушницю, сів до вогню й почав гріти руки.

Старий запросив хлопців до себе в зимівник. Вони забрали свої статки, узяли коней за вуздечки й пішли за ним.

Аж ось вони стали перед високою огорожею. Старий відчинив ворота, і подорожні зайшли у двір. Недалеко від воріт стояла хатина, біля неї клуня, до якої завели коней. Старий заніс їм оберемок сіна. Потім відчинив хатчину і запросив туди гостей. Він засвітив воскову свічку.

Хата була зовсім проста. Піч, лежанка, лава, стіл, полиця – усе з простих дощок. Над столом – образ Богородиці. Довкола нього повішана в порядку зброя: шабля, пістолі, дві турецькі рушниці. Видно, що старий колись козакував.Хазяїн розвів у печі вогонь і став подорожніх пригощати чим хата багата. Поклав велику паляницю, приніс із погреба глечик меду.

У хаті стало гаряче. Старий козак розказував, як ходив на турка, як побував у тяжкій неволі, як вдалося йому втекти. Хлопці розпитували дорогу до Січі. Адже йшли вона на Запоріжжя.