Размещено 2 года назад по предмету
Українська мова
от boberobihod
Знайомий голос в душу лине з старого сивого Дніпра. Недарма весна нас охотить до дії руху поривань. І роси і птахи і трави з зорею вітають мене. Не наука й труд а знання манливо кличуть. На поля і дороги стежинки і ліс падають і падають сніжинки. Велике тютюнове листя одразу обплутало мене. Вгорі небо синє бездонне умите сонцем і збуджене весною. Якось раз над містечком буяла тиха місячна ніч. Іноді тільки ловив її очі – глибокі пильні допитливі. Ще очі дивились мрійно кудись за вікно в місячну морозну ніч. Великий кремезний суворий чоловік ходив біля неї. Холодний колючий вітер гнав низько над землею важкі хмари.