Ответ:1. Кохання, подібно до вогню, не знає спокою: воно вмирає, щойно перестає сподіватися або боятися.

2. Усе — і небо, і перемелене на труху сіно, і тривожний крик птиці, і росиста отава — сповіщало, що літо здає ключі сумовитій осені.

3. Які врятують тебе, гуси, о найнещасніший народ, що, переживши такі струси, не пережив своїх глупот.

4. Ріки, зачаті горами, живлять долини і луки, але, дійшовши пустель, гинуть у мертвих пісках.

5. Це ж, по суті, формула, а може, й філософія теперішнього хлібороба.

6. Умій дякувати учителеві, а вислухавши слова похвали, дякуй за науку.

7. В старім гнізді танцюють лелечата, і, одірвавши ніжки від землі, немов малі русалоньки, дівчатка гойдаються в зеленому гіллі.

8. Скажи мені, кому ти молишся, коли в тебе справи ідуть добре, і я тобі скажу, наскільки ти благочестивий.

9. Чудова легенда, — сказав я бабусі і зауважив: — Тепер та дівчина, мабуть, як і ви, старенька.

10. Зима зла, темна, довга, була ще далеко; її не дивувало нічого — ні тепло, ні ліси, прозорі, зігріті подихом весни, ні чорні зграї, які літали над величезними калюжами, схожими на озера, ні це небо, чудове, бездонне, куди, здається, пішов би з такою радістю.

11. Почуття, звичайно, дитяче, але, наближаючись до природи, ми мимоволі стаємо дітьми: все набуте відпадає від душі, і вона знову стає такою, якою була колись давно і, можливо, колись буде знову.

12. Все, здавалось, зрозумів: минуле зв’язане з сучасним безперервним ланцюгом подій, які витікають одна з одної; йому здавалося, що він бачив зараз обидва кінці цього ланцюга: доторкнувся до одного кінця — здригнувся інший.

Объяснение: