Ответ:

Объяснение:

Не можна надто ідеалізувати цього володаря. Пристрасть до азартних ігор, полювання та жінок ішли пліч-о-пліч із невтомною відвагою в бою, фантастичною незворушністю й мужністю в десятках битв і під час прийняття найважливіших державних рішень - саме це характеризує Генріха 4.

Сам — породження епохи кривавих релігійних воєн, які буквально роздирали Францію на частини, Генріх IV розумів, що жорстокість і нетерпимість католиків та протестантів  поставили країну на межу виживання й розколу. Все це відбувалося на тлі нездоланного прагнення Габсбургів — іспанських і австрійських — утопити супердержаву, яка зароджувалася, у крові.

Крім нетривалої війни із Савойєю, змови маршала Бірона та повстання герцога Бульонського (придушених у зародку) спокій у Франції не порушувався до самої смерті монарха. Авторитет королівської влади був відновлений. Генріх IV блискуче увійшов в образ позапартійного, перейнятого ідеалами толератності короля, гаранта відродження Франції. Генріх IV взяв у свої руки систему фінансів, адміністрації й управління, уважно ставився до потреб селян та буржуа. Найближчими помічниками короля були талановиті адміністратори: насамперед герцог Максимільєн де Сюллі.

Генріх IV започаткував створення французьких колоній у Північній Америці і нарешті, за рік до загибелі, вирішив звернути свій погляд на головних суперників у Європі — Габсбургів. Він готувався (у зв’язку з війною за Юліх-Клевську спадщину в 1609—1610 рр.) до походу проти австрійських і іспанських Габсбургів.

Висновок: він став початком великої держави - Франції. Він пройшов через вогонь та кров, аби надати гідне життя меншинам та французам. Саме він став двигуном великої Франції.