Поразка Чехії у Гуситських війнах була обумовлена комплексом факторів, серед яких:

Внутрішні розколи: Гуситський рух не був однорідним. Існувало дві основні групи: помірні чашники та радикальні таборити. Ці групи мали розбіжності в релігійних питаннях та політичних цілях, що послаблювало їхню єдність.

Зовнішня агресія: Чехія протягом воєн зазнала численних атак з боку хрестоносців, підбурених Римським Папою та імператором Священної Римської імперії. Ці атаки виснажили ресурси Чехії та змусили гуситів зосередитися на обороні, а не на наступі.

Втрата лідерів: Смерть ключових вождів гуситів, таких як Ян Жижка та Прокоп Великий, негативно вплинула на боєздатність їхніх військ.

Політичні маніпуляції: Противники гуситів використовували дипломатію та політичні інтриги, щоб розколоти їхні ряди та схилити на свій бік деяких помірних гуситів.

З перелічених вами факторів:

Смерть Яна Гуса (1415 р.) дійсно стала значною подією, яка об'єднала гуситів і спонукала їх до повстання. Проте, сама по собі вона не могла обумовити поразку у війні, яка тривала ще 20 років.

Упорядкування Римської імперії "Золотою булою" (1356 р.) не має прямого стосунку до Гуситських війн, які розпочалися майже 60 років по її прийняттю.

Об'єднання Польщі та Литви (1386 р.) сталося задовго до початку Гуситських війн і не мало суттєвого впливу на їхній перебіг