Ответ:

Після Першої російської революції 1905-1907 років і розпуску Другої Державної думи в 1907 році в Російській імперії знову посилився національний гніт. Це проявлялося в кількох ключових аспектах:

1. **Обмеження прав національних меншин**: Були введені обмеження на використання рідної мови в освіті, судочинстві, державних установах. Наприклад, у багатьох регіонах закривалися школи з навчанням національними мовами.

2. **Посилення русифікації**: Політика русифікації, спрямована на асиміляцію національних меншин, включала примусове навчання російською мовою, заборону видання книг і газет на національних мовах, заміну національних керівників на росіян.

3. **Репресії проти національних рухів**: Багато лідерів і активістів національних рухів були арештовані, заслано або страчено. Будь-які спроби відстоювати національні права жорстоко придушувалися.

4. **Політичні обмеження**: Національні меншини практично не мали представництва в Державній думі, оскільки виборче законодавство було змінено на користь великоросів. Це значно обмежило їхню можливість впливати на прийняття рішень на державному рівні.

5. **Економічний гніт**: У багатьох національних регіонах встановлювалися високі податки, що погіршувало економічне становище місцевого населення. Дискримінація у розподілі державних замовлень і фінансових ресурсів теж сприяла погіршенню умов життя національних меншин.

Таким чином, після революційних подій 1905-1907 років національний гніт у Російській імперії проявився у посиленні русифікації, обмеженні прав національних меншин, репресіях проти національних рухів і загальному погіршенні умов життя національних спільнот.