Ответ:

Милуючись довершеною архітектурною спорудою, пропорційністю її будови, гармонією форм, ми рідко замислюємось про те, що ці довершеність,

пропорційність і гармонія аж ніяк не випадкові. Геніальні зодчі, враховуючи

класичні, перевірені часом закони архітектури, спочатку все скрупульозно

розрахували, спираючись на досвід своїх попередників і сучасників, але водночас сміливо експериментуючи. І саме тому їхній геній, утілений у тисячах тонн

каменю, металу й скла, зміг пережити віки. Мільйони людей застигають у захваті перед красою Софії Київської чи Собору Паризької Богоматері, прадавньої камінної піраміди Хеопса в Єгипті чи модернового, зробленого з титану,

піщанику й скла музею Ґуґґенгайма в іспанському Більбао...

Літературні шедеври створюються за певними законами, канонами, правилами (нехай іноді й усупереч їм, але обов’язково з їх урахуванням). Звісно, добре знати ці закони повинні передовсім професіонали: літературознавці, культурологи, етнографи, та й

самі письменники і перекладачі. Проте бодай початкове, найзагальніше уявлення про них украй необхідне для кожної сучасної людини, яка справді хоче бути людиною Культури...

Наприклад, ще давні греки поділили всю художню літературу на три роди: епос, лірику і драму. І цим їхнім розподілом

користуються й донині, зокрема, вивчали його й ви. А кожен із

літературних родів, своєю чергою, ділиться на жанри. Жанрами епосу є роман, повість, оповідання та ін. Драма ще від часів

сивої античності асоціюється насамперед із такими її жанрами,

як трагедія і комедія, що збереглися до наших днів. Існують також міжродові утворення. Наприклад, балада поєднує риси

лірики й епосу, тому її називають ліро-епічним жанром.

Слід також зауважити, що системи літературних родів і жанрів у різних національних літературах мають свою специфіку. Особливо яскраво це видно в

жанровій системі лірики. Так, європейська (зокрема й українська) лірика включає в себе сонет, оду, рондель та багато інших жанрів, а своєрідною візитівкою

персько-таджицької лірики є рубаї, японської — хоку (хайку) тощо.

До того ж система диференціації, поділу літературних родів, жанрів і стилів

не є застиглою. Взяти хоча б лірику. Наприклад, такий її жанр, як елегія, який

зародився ще в Елладі, самі давні греки лірикою не вважали взагалі. Чому?

Тому що вона не співалася під музичний супровід, а декламувалася. А власне

лірикою давні греки називали виключно пісенні тексти, які виконувалися в супроводі ліри (звідси й сама назва «лірика»).

Із плином часу змінювалася також драма. Еллінський театр нагадував величезний стадіон, де глядачі бачили хор і кількох акторів здалеку, як нинішній

глядач бачить футболістів. Сьогодні вистави незрідка відбуваються в такій маленькій залі, що одяг акторів торкається глядачів. Обличчя античних акторів

були закриті масками, тому їхні міміка чи сльози були невидимими, а отже, неактуальними. Натомість нині гра майстерного актора не уявляється саме без

 Жанри епосу: оповідання, повість, роман,

новела, роман-епопея, нарис та ін.

Жанри лірики: ода,

гімн, елегія, сонет,

послання, романс,

епіграма та ін.

Жанри драми: трагедія, комедія, драма та ін.

4

його володіння мімікою, без зволожених очей тощо. В еллінській трагедії

провідна роль належала не так акторам, як хору. Нині ж вокальний супровід гри

акторів є радше винятком, а про хор як учасника драми взагалі забули. Цікавою

виявилася спроба діячів Ренесансу відродити еллінську трагедію. Вони написали текст, організували виступ хору — усе як в Елладі! — але в цілому цей «експеримент» публіці не сподобався.

Объяснение: