Ответ:

Британська експедиція на Еверест 1953 року — дев'ята альпіністська експедиція, яка спробувала вперше піднятися на гору Еверест, і перша підтверджена успіхом, коли Тенцинг Норгей і Едмунд Гілларі досягли вершини 29 травня 1953 року. Під керівництвом полковника Джона Ганта, вона була організована і фінансується Спільним гімалайським комітетом. Новини про успіх експедиції вчасно дійшли до Лондона, щоб бути оприлюдненими вранці на день коронації королеви Єлизавети II, 2 червня того ж року.

Визначений як найвища гора у світі в 1850-х роках[1], Еверест став предметом інтересу під час Золотої ери альпінізму, хоча його висота поставила під сумнів можливість піднятися на нього. У 1885 році в книзі Клінтона Томаса Дента «Над сніговою лінією» було припущено, що підйом може бути можливим[2]. Практичні міркування (і Перша світова війна) перешкоджали значним підходам до 1920-х років. Цитується Джордж Меллорі, який сказав, що хоче піднятися на Еверест, «тому що він там», фразу, яку називають «найвідомішими трьома словами в альпінізмі»[3][4]. Відомо, що Мелорі зник на Евересті під час британської експедиції на Еверест у 1924 році, і його доля залишалася таємницею протягом 75 років.

Більшість перших спроб піднятися на Еверест здійснювалися з північного (тибетського) боку, але китайська революція 1949 року та подальша анексія Тибету призвели до закриття цього маршруту. Альпіністи почали розглядати підхід з непальської сторони. Швейцарська експедиція на гору Еверест 1952 року, піднявшись з Непалу, досягла висоти близько 8595 метрів на південно-східному хребті, встановивши новий рекорд висоти сходження[5].

Перша партія разом зі 150 носіями залишила Катманду на гору Еверест 10 березня, а потім Друга партія та 200 носіїв 11 березня. Вони дійшли до Тіанбоче 26 та 27 березня відповідно, а між 26 березня та 17 квітня займалися висотою аклімацією[6].

Хант планував три напади двох альпіністів, включаючи «третю та останню спробу», якщо це необхідно, хоча після двох послідовних нападів; Зачекайте кілька днів, щоб «відновити наші сили» та поповнити табори. План на перші два напади був оголошений Хантом 7 травня. Перша штурмова сторона, яка використовує обладнання для кисню із закритим контуром, повинна була розпочати з табору VIII і прагне дістатися до південного саміту (і, якщо можливо, на саміті), що складається з Тома Бурділлона та Чарльза Еванса, оскільки лише Бурділон міг би впоратися з експериментальними наборами. Друга партія штурму, яка використовує обладнання для кисню з відкритим контуром, повинна бути найсильнішою парою сходження, Ед Хілларі та Тензінг Норгай; Для початку з табору IX вище на південному полковнику[7][8] Третій штурмовий вечір був би Вільфом Нойсом та Майком Уордом[9].

Объяснение:

Відповідь:

Еверест, найвища гора у світі, була вперше підкорена 29 травня 1953 року. Едмунд Хілларі з Нової Зеландії та Тенцинг Норгей з Непалу досягли вершини разом як члени британської експедиції. Вони підкорили гору через південно-східний гребінь, долаючи низку викликів, таких як перевищення висоти, брак кисню, метелики та смертельна обмороження.

Щодо сумнівів у їхній першості, вони виникають через інші розвідки та спроби досягнути вершини, які відбувалися раніше. Багато експедицій намагалися підкорити Еверест ще з 1920-х років, і деякі з них навіть наблизилися до вершини, але не змогли її досягти. Однак, Хілларі та Норгей стали першими, хто дійсно досяг вершини та повернувся живим. Тому їх вважають першими успішними підкористелями Евересту.

Пояснення: