Объяснение:

Формальне спілкування проходить відповідно до соціальних ролей і статусів, які займають його учасники. Так, керівник має право давати розпорядження, а підлеглий може ставити уточнюючі запитання. І ніяк навпаки! Не може підлеглий давати розпоряджень керівнику. Отже, є форма, є регламент, є норми і правила того, як слід спілкуватися. Визначені теми, на які варто говорити, — тільки ділові питання відвантаження, навантаження, завантаження… Визначені і способи такого спілкування: нарада, планерка, летючка, постановка завдання, консультація тощо.

А що ж з неформальним спілкуванням? Воно буває різноманітним: причому як тематично (погода, сім’я, фільми, книги, прогулянки, переживання, стосунки, захворювання — не вистачить цієї статті, щоб перелічити всі теми неформальних розмов), так і за жанрами (повідомлення новин, дискусія, сварка, вираження симпатії, обмін люб’язностями, змова…).

Керівники, та й різні дослідники у тому числі, як правило, кажучи про неформальне спілкування, зосереджені тільки на феноменах пліток і чуток. Повірте, від них дійсно нікуди не подінешся, навіть більше, автор абсолютно не впевнений, що від них взагалі слід кудись діватися (читайте про чутки нижче), і проте ці дві форми, нехай найяскравіші, але не найголовніші в неформальному спілкуванні.

Ответ:

куыцпукпвкпавкпервчыкер

Объяснение: