Ответ:

Автор — Леся Українка (Л. П. Косач).

Рік написання – 1893 р.

Літературний рід — ліро-епос.

Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка.

Від казки — зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і Бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках.

Тема: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.

Ідея: уславлення мужності, цілеспрямованості, віри у щасливе життя (поет); засудження жорстокості, жаги до збагачення, прагнення поневолити народ (Бертольдо).

Основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.

Віршовий розмір твору “Давня казка”: Чотиристопний хорей

Римування: перехресне (другий і четвертий рядки) та без рим (перший і третій рядки); рими жіночі.

Головні герої:

поет,

лицар Бертольдо,

Ізідора,

співці,

узагальнений образ народу.

“Давня казка” художні засоби

епітети: люди добрі, поет нещасний, сумна діброва, рими-соколята, думи-чарівниці,прудкії коні,вільні руки.

метафори: не цвіла урода гожа, сонечко червоне заховалось за діброву, час леті, пісні ідуть по людях.

порівняння: розливався людський стогін всюди хвилею сумною, краще смерть, ніж вічний сором, і мов сон, життя минало.

гіпербола: розходилась по світу стоголосою луною

антитеза: у мужички руки чорні, в пані рученька тендітна.

інверсія: раз у раз ходила молодь пісні – слова вислухати.

фразеологізм: спіймати вітра в полі

архаїзми: граф, графство, герольди.

Композиція твору “Давня казка”

Твір складається з чотирьох розділів.

Експозиція: знайомство з поетом.

Зав’язка: зустріч поета з Бертольдом.

Кульмінація: конфлікт між Бертольдом і поетом.

Розв’язка: довічне ув’язнення поета, його смерть; А поетові нащадки Слово гостреє гартують.

Проблематика твору

 роль мистецтва;

добро і зло;

життєве покликання людини;

багатство та бідність;

духовність та бездуховність;

взаємодопомога;

війна та мир;

духовні цінності.

Мовно-виражальні засоби “Давня казка”

а) Поетичний синтаксис: антитеза, інверсія, фразеологізми. («Час летів, немов на крилах», «Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився», «Золотих не хочу лаврів», «спіймати вітра в полі»).

б) Тропи (епітети, метафори, порівняння): сумна діброва, римисоколята, думи-чарівниці; «сонечко червоне заховалось за діброву», «час летів», «розливався людський стогін всюди хвилею сумною», «пісні ідуть по людях» і т. д.

в) Лексика твору: загальновживані слова, архаїзми із західноєвропейської літератури, фольклору (граф, графство, герольди).

г) Особливості вірша: в його строфах заримована лише половина рядків.

Золотих не хочу лаврів,

З ними щастя не здобуду,

Як я ними увінчаюсь

То поетом вже не буду.

Такі вірші називаються напівбілими, або римованими.

Чотиристопний хорей, яким написано «Давню казку», з одного боку, сприяє стрімкому розгортанню сюжету, з другого — наближає вірш до розмовної мови казки, передає ритм часу, протягом якого наростає конфлікт між групами людей.

д) Іронія і сатира в поемі.

В іронічному плані вживаються слова «лицар» і «лицарство» щодо Бертольда та його воїнів. В Україні «лицар» — мужня, саможертовна, благородна людина, захисник волі. Таким лицарем Леся Українка вважала поета:

Нас таки чимале військо,

Маєм свого отамана,

Він у нас одважний лицар…

В іронічному плані написані окремі рядки «поетових пісень».

У сатиричному плані показано взаємини між графом Бертольдом і народом.

Історія написання “Давня казка” 

«Давню казку» Леся Українка написала в 1893 році. На ту пору вона вже була зрілим поетом. Своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників. У творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. Тому головний герой цієї поеми — поет.

Твір «Давня казка» вперше був опублікований у львівському журналі «Життє і слово» за 1896 рік, а пізніше — в другій збірці віршів Лесі Українки «Думи і мрії». У час творення цієї поеми одні письменники реакційного напряму заявляли, що мистецтво потрібно лише для розваги, інші — що історію вершать царі, королі, володарі трудящих, що гнобительський лад — непорушний, вічний. Поемою «Давня казка» Леся Українка давала гостру відсіч носіям цих теорій.

Объяснение: