Ответ:

Автор – Андрій Малишко

Рік написання: 1959.

Збірка – “Серце моєї матері”

Рід: лірика.

Жанр: пісня

Вид лірики: інтимна з елементами філософської.

Напрям: модернізм (умовно).

Течія: неоромантизм.

Тема «Пісня про рушник»: оспівування любові до матері, її щирих почуттів до своєї дитини.

Ідея твору: уславлення шанобливого ставлення до матері-святині.

Основна думка «Пісня про рушник» : материнський рушник для її дитини — щастя, доля, любов.

Провідний мотив – материнська любов і відданість своїм дітям.

Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір «Пісня про рушник»: 4-стопний анапест

Строфа: чотиривірш (катрен) із двовіршем (рефреном, приспівом).

Кількість строф: 3.

Римування «Пісня про рушник»: перехресне (абаб).

Художні образи-символи:

рушник (символізує життєву дорогу людини та материнське благословення), дорога (життєва дорога), мати (любов, турбота), очі (дзеркало душі), діброви (рідна земля).

Слуховий образ – тихий шелест трав; щебетання дібров.

Зоровий образ – цвіт росянистої доріжки; материнська усмішка/блакитні очі; зелені луги.

Образ-символ – рідної та важливої для кожного Батьківщини; матері, яка є берегинею роду.

Художні засоби «Пісня про рушник»

Звертання: «Рідна мати моя».

Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна усмішка», «тихий шелест трав».

Повтори:

«І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала».

«І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої».

«І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов».

Метафори: «цвіте… доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе…. і дитинство, й розлука, і вірна любов».

Порівняння: «…той рушник простелю, наче долю…».

Тема матері — одна з наскрізних у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері. Бо з раннього дитинства узяв він у серце образ рідної матінки, Івги Базилихи, яка навчила його добру, красі, любові до людей. Її образ зливається в поезії Андрія Малишка з іншим найдорожчим образом — рідної Батьківщини. Завжди, коли поет пише про те, що найближче його серцю, він згадує матір.

«Вкраїно моя», «мати», «Сиділа мати, ніби груша дика», «Мамо, я хочу поговорити з вами», поема «Сини», ще багато-багато найкращих поетичних творів… Ця данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері.

Та з-поміж цих скарбів виділяється «Пісня про рушник», сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові.

«Пісня про рушник» — це пісня про матір. Образ матері — один із центральних у творчості Малишка. Передусім це образ конкретної людини, що знала безліч пісень, чудово їх виконувала і передала своєму синові «песен дивный дар»,— говорив М. Рильський.

Композиція «Пісня про рушник» 

Пісня невелика за розміром. І слів про матір, власне, сказано зовсім небагато. Але образ її — виразний, яскравий, зігрітий синівським почуттям.

«Пісня про рушник» сприймається як монолог-звернення сина до матері, який знаходить найніжніші слова, щоб подякувати любій матусі за її турботи, вірну любов і ласку.

Объяснение: