Відповідь: У XIV-XVI століттях українське суспільство було в основному феодальним, але з певними особливостями, які відрізняли його від суспільства західноєвропейських країн.

Верхівка феодалів: Управління країною перебувало у руках великійшов і бояр, які володіли значними земельними володіннями та великими фінансовими ресурсами. Вони складали верхівку соціальної піраміди та мали значний вплив на політичне рішення.

Середній верстви: Середній верстві суспільства належали купці, ремісники, міське населення та дрібні землевласники. Вони часто складали основну масу населення та були важливими для економічного розвитку країни. Деякі з них мали можливість піднятися у соціальній ієрархії, зокрема завдяки успішним торгівельним або ремісничим підприємствам.

Селянство: Селянство становило найбільшу частину населення та переважно працювало на землі феодалів. Селяни були піддані власникам землі та мали обмежені права, часто живучи в умовах великої залежності та високого податкового тягаря.

Козацтво: Козацтво в цей період вже існувало як військовий та соціальний клас. Козацькі загони складалися з вільних козаків, які об'єднувалися для захисту своїх територій та для участі в збройних конфліктах. Козацтво відігравало важливу роль у формуванні української ідентичності та боротьбі за політичну незалежність.

Церква: Православна церква мала великий вплив на українське суспільство як релігійна і соціальна установа. Вона виконувала роль не лише духовного центру, а й зберігала й розвивала українську мову та культуру.

Загалом, українське суспільство у XIV-XVI століттях було різноманітним та складним, і його структура визначалася не лише феодальними відносинами, а й іншими соціальними та культурними чинниками.